В тексті скаргі далі використани також наступні скорочення:

ЦКУ- цивільний кодекс України; ЦПКУ – цивильно-процесуальний кодекс України;

Держбюджет – державний бюджет; ДПС - державна податкова служба;

ВАСУ – Вищий арбітражний суд України; ВСУ – Верховний суд України;

Дердмито – державне мито; ЗУ – Закон України;

Держвлада – державна влада; Генпрокуратура – Генеральна прокуратура;

Держорган – державний орган, Стор. – сторінка; Арк. – аркуш.

1. Відносно Рішення та Постанови підставою для скасування рахую:

- Порушення і неправильне застосування норм матеріального права, оскільки неправильно застосовані судом закони та нормоакти, і не використані нормоакти, що необхідні до використання; також неодноманітне застосоване право (нормоакти), та супереччя раніше прийнятим діючим судовим рішенням (ухвалам) з участю тих самих сторін по наслідках однієї податкової перевірки.

a. Рішення в цій частині суперечить общезнайомим законам логіці (імплікації з алгебри міркувань, дивись, як приклад, розділ 3.3.5 “Імплікація, ії умови істиності” с.50-52, І.В. Хоменко, Логіка-юристам. Підручник. Четверта хвиля. Київ,1998, с.387), тому, що з відсутності законом визначеного порядку відповідальності та відшкодування шкоди (матеріальної чи нематеріальної) органу держвлади чи службових осіб не слідує логічно висновок про відсутність відповідальності цих держоргана та його службових осіб. Це вірно лише для тотожних міркувань, у той час, коли Конституція (КУ) не може бути тотожної спеціальному закону згідно її ж змісту та її функції головного закону.

1.1.3. В мотивувальній частині Рішення (стор.3 абз.3) суд рахував, що “стосовно….значного переліку немайнових прав…., що закріплені в КУ, які регулюють права і свободи людини і громадянина, не може бути розповсюджені на позивача, оскільки його правове становище закріплено ст.2 ЗУ “Про підприємництво” “Про підприємства в Україні”, як суб`єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця”.

b. Рішення в цій частині (якщо умовно прийняти судове виправлення) суперечить загальнознайомим законам логіці (нестрогої кон`юнкції з алгебри міркувань, дивись, на приклад, одноіменний розділ з книги І.В. Хоменко, Логіка-юристам. Підручник. Четверта хвиля. Київ,1998, с.387). Тому, как те, що позивач є приватний підприємець, він не припинив бути суб`єктом і носієм інших прав та свобод з КУ.

c. Ст. ст.22, 64 КУ декларирують гарантію конституційних прав та свобод, неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, неможливість їх обмеження, а ст.68 КУ зобязує суддів також виконувати КУ. Не можливе лишення існующих прав та охороняємих свобод лише з того факту, що людина (громадянин) є приватний підприємець (без реєстрації юридичної особи).

Тому маємо случай неодноманітного застосування права, що суперечить нормам українського права.

Примітка: 1. Відсутність позову до службових та посадових осіб підтверждено судом (абз.1 стор.3).

Примітка: 2. Такою особою може бути і юридична особа також.

Супереччя діючим судовим рішенням рахую також у тому, що ні одна судова та надзорна інстанція не знайшла підстав спростувати відповідальність за дії та бездіяльність органа державної власті (відповідача) у арбітражному (госп)суді. Як вказано в згаданій діючий ухвалі 07.04.99 №2-664/99 (завірену світокопію додаю) - “неподвідомчості спору суду загальної юрисдикції” з рекомендацією звертатися у арбітражний (господарський) суд за захистом охороняємих прав та свобод.

с.Рішення в частині підсудності та відповідальності за причинену шкоду (матеріальну чи нематеріальну – не важливо у даному випадку) саме держоргану влади суперечить також діючим судовим рішенням того ж самого суду з участю тих самих сторін у спорі про відміну незаконних рішень відповідача (справа 7/55-1999) згідно рішення 24.11.99, ухваленого постановою ВАСУ 12.06.00 №04-1/8-24/42; та в спорі про повернення незаконно стягнених податків та санкцій (справа 7/30-2000) згідно рішення 05.02.00 №7/30-2000, з поправкою надзорною судовою постановою 20.11.2000 №7/30 голови арбітражного суду Закарпатської області, ухваленого постановою ВАСУ 28.02.01 №04-1/8-20/1, які перевірені всіма надзорними інстанціями, Головою ВСУ та Гепрокуратурою включно. Всі ці матеріали – у справі на компакт-диску доказів позивача. (Завірену світокопію з цих матеріалів справи - судового рішення 05.09.00 № 7/30 арбітражного (госп)суду Закарпатської області додаю).

Нагадую, що ст.13 ЗУ “Про державну податкову службу”, якою суд мотивує свою відмову позивачу, не робить різницю при визначенні відповідальних осіб від присутності матеріальної чи нематеріальної шкоди (збитків).

1.1.4. Зв`язок негативних наслідків з діяльністю позивача госпсудом вже була встановлена судом. Відповідальність органа держвлади (відповідача) не спростована, і доводити відсутність нанесення шкоди – їй. Тому ж рахую неправільне застосування ст.33 ГПКУ, як мотив відказу.

Рішення суперечить мотивувальній частині апеляційної постанови ЛАГС 11.03.02 №5/299, де було встановлено, що “Апеляційний госпсуд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтверждення існування негативних наслідків немайнового характеру для відповідача, які мали місце, а за таких обставин також слід вважати доведенним і його право на компенсацію моральної шкоди. Суб`єктивне право позивача на відшкодування моральної шкоди грунтується на ст.56 КУ”.

1.2. Відносно Рішення порушення судом норм процесуального права у тому, що:

1.2.1. Згідно ст. 24 ГПКУ, суд, фактично встановив інших відповідачив на його думку (посадових осіб відповідача замість юридичних), повинен був ухвалити окрему ухвалу та розглядати справу, у такому разі, знову (що не зроблено), з строку, коли виноситься ухвала (якої не було) про інших відповідачив. Це у такому разі призвело до значного порушення процесуального права позивача та права на справедливий суд згідно прав та свобод Людини з римської ЄвроКонвенції 1950 р.

2. Відносно Постанови порушення судом норм матеріального и процесуального права, у тому, що:

а. В тих самих епізодах, що і в Рішенні, порушення матеріального та процесуального права у Постанові те саме, де Постанова розділяє думку та мотиви Рішення.

b. Рахую неправомірною думку суду (абз. 6 стор.2), що “В частині відшкодування моральних збитків чинне законодавство передбачає відповідальність при наявності вини…, що призвело до заподіяння моральної шкоди…” Судова українська практика, що викладена у Постановах ВСУ та ВАСУ (ВГСУ) (див. матеріали справи з посилання на згадані Постанови та Рекомендації) потребує лише встановлення причинного зв`язку між шкодою та податковою перевіркою.

c.Незрозуміле посилання Постанови (останній абз.стор.2) суду до ст.7 ЦКУ на позовну давність (1 рік) від росповсюдження неправдивих відомостей, та поширення відомостей, що порочать ділову репутацію (абз2, 3 стор3). З цієї посилки про давність не має висновків у Постанові. До того ж позовна давність була перевірена судом загальної юрисдикції та підтверджена, не порушувалася ніколи, а

d. Суперчлива по змісту та логіці думка суду в одній і тій ж Постанові, в який з посиланням до ст.2 ЦКУ суд рахував, що “ЦКУ до податкових та бюджетних відносин не застосовується”, а с другої сторони одночасно суперечить думці позивача та мотивує свою відмову позову посиланням на ст.7 ЦКУ відносно відшкодування моральної шкоди.

Примітка: 3. Відносіни між позивачем та його родичами, на які негативно вплили дії/бездіяність позивача рахую лише в межах позову і лише як з приватними підприємцями, що стверджено змістом акту переверкі да додатковими доказами.

1.Дві завірених поштових бланків опису вкладення згідно ч.2 п.78 Правил надання послуг поштового зв`язку, як доказ направлення касаційної скарги іншим сторонам у справі, вього на 2 арк.

2.Дві завірених поштових квітанції, як другий доказ направлення касаційної скарги, всього на 2 арк.

3.Засвідчена печаткою банку копія пл. доручення 19.12.03. № 16 на суму 49,70 грн. як доказ сплати держмита, на 1 арк.

4.Реєстр порушень охороняємих прав та фактів заподіяної нематеріальної шкоди позивачу (як приватному підприємцю) відповідачем, на які не є доводів та мотивів судового відказу відшкодувати нематеріальну шкоду, стор.6.

5. Завірена світокопія ухвали 07.04.99 № 2-664/99 ужгородського міського суду в м. Ужгороді Закарпатської області, на 1 арк.

6. Завірена світокопія рішення 05.09.00 №7/30-2000 арбітражного суду Закарпатської області, на 2 арк.

7. Завірена світокопія постанови 20.11.00 №7/30-2000 голови арбітражного суду Закарпатської області, на 1 арк.

8. Завірена світокопія апеляційної судової постанови Лівівського апеляційного господарського суду 02.12.03 №5/299, на 2 арк.

9. Завірена світокопія ухвали Вищого арбітражного суду України 24.02.04 №5/299, на 1 арк.

10. Завірена касаційна скарга 21.12.03 №50, як доказ своєчасного першого звернення до кассаційної судової інстанцій, з позначкою судів, без додатків, на 3 арк.

Додаток

b. Всупереч ст.67 КУ повернення частини податків згідно рішення суду виконані неналежним чином – не своєчасно, замість санкцій помилково зменьшені податки, не додана інформація про них позивачу (р.1.п5,; 1.6 заяви 20.09.01).

c. Всупереч ст.67 КУ порушено право декларувати прибутки, видповідач реально заважав позивачу у цьому (р.11п.1…..п.7 заяви 20.09.01).

d. З риском утрати волі за неналежне декларування та неуплату податків відповідач перешкодує достовірному декларуванню позивача своїми діями (п.11 п.5 заяви 20.09.01).

e . В порушенні ст.61 (описка, надлежить читати 62) КУ докази перевірки, на яких застосовано обвинувачення, зібрані незаконним неналежним чином з ознаками фальсіфікації. (р.111,п.1,п.2 заяви 20.09.01).

f. В порушенні ст.57 КУ відповідач викориістав неопубліковані методичні матеріали (інструктивні листи), як основу та доказ обвинувачення (п.111.п.4, р.VIII заяви 20.09.01).

g. В порушенні ст.58 КУ до позивача застосовані нормоакти зворотньої дії (р.111 п.4 заяви 20.09.01).

h. В порушенні права на звернення громадян, ЗУ “Про інформацію” та ст. 34 КУ позивач обмежив право позивача на збір інформації про свої прибутки, сплачені податки (р.111 п.5 заяви 20.09.01).

i. В порушенні ст. 61 (описка, надлежить читати 62) КУ обвинувачення позивача відповідачем створено на припущеннях, сумніви вини по ітогам перевірки повинні були відповідачем застосовувати на користь позивача (р.IV, р.Vп. заяви 20.09.01).

k. Обмежено відповідачем право позивача на відшкодування матеріальної шкоди згідно ст. 56КУ (р.XI заяви 20.09.01).

l. Обмежено відповідачем право на захист будь яким способом згідно ст. 55КУ (р.X. п.п.1…3) заяви 20.09.01).